Современные методы и средства сорбционной детоксикации

 

Главная arrow Статьи arrow Поглинальна активність засобів детоксикації відносно деяких основних протитуберкульозних препаратів

Поглинальна активність засобів детоксикації відносно деяких основних протитуберкульозних препаратів Печать E-mail


Український пульмонологічний журнал, 2009. – №2. – С.70-72 К.І.Бардахівська, Н.М. Гуріна, А.С.Шаламай*, В.Г Ніколаєв
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Фармакотерапія і профілактика туберкульозу вимагають своєчасного та активного застосування найбільш ефективних і безпечних лікарських засобів [1]. Сучасна терапія туберкульозу також передбачає комплексне використання специфічних антибактеріальних препаратів і лікарських засобів різних фармакологічних груп. Принцип комбінованої хіміотерапії дозволяє підвищити ефективність лікування в цілому. Проте необхідно враховувати той факт, що дія протитуберкульозних препаратів супроводжується побічними ефектами, вираженість яких може збільшуватися як при їх комбінованому застосуванні, так і використанні супровідних засобів [2].

Одним із найбільш поширених ускладнень протитуберкульозної терапії у пацієнтів є розвиток гострих та хронічних гепатитів [3, 4]. Критерієм розвитку гепатотоксичності вважають перевищення концентрації сироваткових аланін- трансаміназ в 3 та більше разів у порівнянні з нормою. У пацієнтів, які отримують ізоніазід і рифампіцин без піразінаміду, досить рідко виникають ураження печінки. Включення до схеми лікування піразінаміду значно збільшує ризик розвитку медикаментозного гепатиту [5, 6]. В свою чергу, при прийомі ізоніазіду можуть виникнути неврологічні порушеня, а саме, ізоніазід-асоційований психоз [7] та нейропатії, особливо за наявності додаткових факторів ризику (ВІЛ, алкоголізм, діабет, ниркова недостатність, недостатнє харчування та ін.). Тому для профілактики та лікування нейропатій, викликаних прийомом ізоніазіду, виникає необхідність застосування його антидоту піридоксину [8, 9].

 
Незважаючи на значні успіхи у лікуванні туберкульозу, проблема детоксикації організму під час довготривалого прийому протитуберкульозних препаратів залишається досить актуальною.
Для зменшення токсичної дії протитуберкульозних препаратів, а також лікування ускладнень застосовуються сорбційні методи [10-13]. У хворих з порушеннями функції печінки, що не піддаються корекції гепатотропною терапією, проведення гемосорбції на вуглецевих сорбентах дозволяє нормалізувати біохімічні показники крові (білірубін, АсАТ, АлАТ) та покращити переносимість туберкулостатичної терапії у пацієнтів з токсико-алергічними реакціями на протитуберкульозні препарати [10]. В експериментах на щурах показано, що ентеросорбент хітозан виявляє гепатопротекторну активність проти токсичної дії ізоніазіду і рифампіцину [11]. При пероральному застосуванні вуглецево-мінерального ентеросорбенту СУМС-1 у хворих на туберкульоз легень з токсичним ураженням печінки покращувалася метаболічна активність печінки, усувалися явища непереносимості препаратів, знижувався вміст первинних і вторинних продуктів пероксидного окислення ліпідів. При цьому не спостерігалися зміни загального кліренсу ізоніазіду і площі під фармакокінетичною кривою на фоні ентеросорбції [12]. Виявлена сприятлива дія фітосорбенту (високодисперсного кремнезему з прополісом) на імунологічні показники у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень [13].
Метою даної роботи було визначення поглинальної активності ентеросорбентів і харчових волокон відносно деяких основних протитуберкульозних препаратів – ізоніазіду, піразинаміду і рифампіцину - в експериментах in vitro.

Матеріали і методи досліджень
Об’єктами досліджень були: вуглецевий ентеросорбент АУТ, кремнійорганічний ентеросорбент ентеросгель і харчові волокна – мікрокристалічна целюлоза (МКЦ).
Оскільки досліджувані зразки мають різну хімічну природу, для їх порівняння наводяться показники сорбції маркерних сполук – вітаміну В12 (маркера „середньої” молекулярної маси, 1355 Да) і креатиніну (низькомолекулярного маркера, 133 Да). Сорбційна активність відносно вітаміну В12 становить для вуглецевого ентеросорбенту АУТ – 23,10 мг/г, для ентеросгелю – 3,85 мг/г, для МКЦ – 1,54 мг/г, відносно креатиніну – 19,00 мг/г, 0,86 мг/г і 0,30 мг/г, відповідно.
Для дослідження поглинальної активності вищенаведених зразків ентеросорбентів та харчових волокон відносно протитуберкульозних препаратів використовувалися наступні субстанції: ізоніазід, піразинамід і рифампіцин.
Величину адсорбції субстанцій визначали за різницею їх концентрацій у сорбаті до і після контакту з ентеросорбентами і МКЦ у статичному режимі. Час контакту становив 2 години. Сорбцію проводили в середовищах, що відповідають кислотності шлункового (рН 1,6) і підшлункового (рН 6,8) соків. Вимірювання концентрації субстанцій препаратів проводили спектрофотометрично при наступних довжинах хвиль: ізоніазід – λ=260 нм, піразинамід - λ=268 нм, рифампіцин - λ=334 нм, що відповідають максимумам поглинання цих сполук.
Статистичну обробку результатів проводили з використанням програми “Microsoft Excel”: розраховували середнє арифметичне (М) та середню квадратичну похибку (m).

Результати і їх обговорення
В результаті проведених досліджень in vitro встановлено поглинальну активність вуглецевого ентеросорбенту АУТ, кремнійорганічного ентеросорбенту ентеросгель і харчових волокон МКЦ відносно протитуберкульозних препаратів – ізоніазіду, піразинаміду і рифампіцину.
При визначенні активності досліджених зразків відносно лікарських препаратів враховувалися кількості субстанцій, що приблизно відповідали порядку умовної концентрації препаратів після їх одноразового прийому в моделях рівномірного розподілу у вмісті шлунково-кишкового тракту.
Дані по поглинанню ізоніазіду сорбентами і харчовими волокнами із середовищ, що відповідають кислотності шлункового (рН 1,6) і підшлункового (рН 6,8) соків наведені в таблиці 1.

Таблиця 1
Поглинальна активність ентеросорбентів і харчових волокон відносно ізоніазіду

Досліджувані зразки Сорбція при рН 1,6, мг/г Сорбція при рН 6,8, мг/г

1. АУТ 9,11±0,41 9,59±0,46
2. Ентеросгель 0,02±0,006 0,09±0,01
3. МКЦ 0,01±0,002 0,06±0,01
       
       
       

Як видно з таблиці 1, вуглецевий ентеросорбент АУТ активно поглинав ізоніазід як у кислому, так і нейтральному середовищах. Сорбція ізоніазіду ентеросгелем і МКЦ у кислому середовищі була практично відсутня. Дещо більше поглинання препарату у всіх випадках відзначалося у нейтральному середовищі.
Таблиця 2
Поглинальна активність ентеросорбентів і харчових волокон відносно піразінаміду

№ Досліджувані зразки Сорбція при рН 1,6, мг/г Сорбція при рН 6,8, мг/г

1. АУТ 9,91±0,48 9,88±0,42
2. Ентеросгель 0,15±0,02 0,13±0,01
3. МКЦ 0,11±0,01 0,09±0,01

Сорбція піразінаміду всіма досліджуваними зразками була дещо вищою у кислому середовищі. Найбільшу поглинальну активність відносно піразінаміду виявляв вуглецевий ентеросорбент АУТ, а сорбція препарату ентеросгелем і МКЦ становила всього 1-1,5% (таблиця 2).



Таблиця 3
Поглинальна активність ентеросорбентів і харчових волокон відносно рифампіцину

№ Досліджувані зразки Сорбція при рН 1,6, мг/г Сорбція при рН 6,8, мг/г

1. АУТ 19,73±0,72 19,91±0,71
2. Ентеросгель 1,50±0,18 1,13±0,13
3. МКЦ 0,32±0,02 0,31±0,02

В таблиці 3 наведені дані щодо поглинання рифампіцину ентеросорбентами і МКЦ. Як і в попередніх випадках, вуглецевий ентеросорбент АУТ виявляв високу поглинальну активність щодо рифампіцину. У порівнянні з вуглецевим ентеросорбентом ентеросгель поглинав у 13-17 разів менше рифампіцину, проте ці значення суттєво перевищували такі для інших досліджених протитуберкульозних препаратів. Крім цього, у кислому середовищі ентеросгель виявляв в 1,3 рази більшу сорбційну активність, ніж у нейтральному. Сорбція рифампіцину харчовими волокнами була незначною в обох середовищах.

Висновки
Вуглецевий ентеросорбент АУТ виявляє значно більшу поглинальну активність відносно протитуберкульозних препаратів - ізоніазіду, піразинаміду і рифампіцину - у порівнянні з кремнійорганічним ентеросорбентом ентеросгель та харчовими волокнами МКЦ як у середовищі, що відповідає кислотності шлункового соку, так і у середовищі, що відповідає кислотності підшлункового соку.
Таким чином, ентеросгель і МКЦ за необхідності їх застосування можуть призначатись навіть при одночасному прийомі протитуберкульозних препаратів, а вуглецеві ентеросорбенти – обов’язково у проміжках між прийомами цих препаратів або за схемою, коли протитуберкульозні препарати надаються перед або під час їжі, а ентеросорбент – через 1,5 – 2 години після цього.
Отримані дані також свідчать про те, що вуглецеві ентеросорбенти можуть застосовуватися як надійний засіб детоксикації при передозуваннях дослідженими протитуберкульозними препаратами.
Література
1. Фещенко, Ю. И. Оценка значимости побочных реакций противотуберкулезных препаратов при лечении туберкулеза [Текст] / Ю. И. Фещенко, С. А. Черенько, В. И. Мальцев, А. П. Викторов, Е. В. Матвеева, И. А. Логвина, В. П. Яйченя, Н. П. Красильникова // Укр. Мед. Часопис. – 2008. – Том 65, № 3. – С.117–125.
2. Машковский, М. Д. Лекарственные средства: В 2 т. Т.2. – 14-е изд., перераб., испр. и доп. [Текст] / М. Д. Машковский. – М. : ООО «Издательство Новая Волна», 2000. – 608 с.
3. Hussain, Z. Antituberculosis drug-induced hepatitis: risk factors, prevention and management [Text] / Z. Hussian, P. Kar, S. A. Hussain // Indian J. Exp. Biol. – 2003. – Vol. 41, № 6. – P.1226–1232.
4. Wada, M. Anti-tuberculosis drug-induced hepatitis [Text] / M. Wada // Kekkaku. –
2005. – Vol. 80, № 9. – P.607–611.
5. Chang, K. C. Hepatotoxicity of pyrazinamide: cohort and case-control analyses
[Text] / K. C. Chang, C. C. Leung, W. W. Yew, T. Y. Lau, C. M. Tam // Am. J.
Respir. Crit. Care Med. – 2008. – Vol. 177, № 12. – P.1391–1396.
6. Kaneko, Y. Drug-induced hepatotoxicity caused by anti-tuberculosis patients
complicated with chronic hepatitis [Text] / Y. Kaneko, N. Nagayama, Y. Kawabe,
M. Shimada, J. Suzuki, M. Kunogi, Y. Matsui, M. Kawashima, J. Suzuki, H. Ariga,
N. Oshima, K. Masuda, H. Matsui, H. Nagai, A. Tamura, S. Akagawa, E. Toyoda, K.
Machida, A. Kurashima, H. Yotsumoto // Kekkaku. – 2008. – Vol. 83, № 1. – P.13 –
19.
7. Witkowski, A. E. Isoniazid-associated psyhosis [Text] / A. E. Witkowski, C. G.
Manabat, J. A. Bourgeois // Gen. Hosp. Psychiatry. – 2007. – Vol. 29, № 1. – P.85–86.
8. Steichen, O. Isoniazid induced neuropathy: consider prevention [Text] / O. Steichen,
L. Martinez-Almoyna, T. De Broucher // Rev. Mal. Respir. – 2006. – Vol. 23, № 2. –
P.157–160.
9. Maw, G. Isoniazid overdose: a case series, literature review and survey of antidote
availability [Text] / G. Maw, P. Aitken // Clin. Drug Investig. – 2003. – Vol. 23, № 7. –
P.479–485.
10. Пидуфала, Г. Р. Сорбционная детоксикация в лечении больных туберкулезом
[Текст] / Г. Р. Пидуфала // Врачебное дело. – 1991. – № 6. – С.25–28.
11. Santhosh, S. Hepatoprotective activity of chitosan against isoniazid and
rifampicin-induced toxicity in experimental rats [Text] / S. Santhosh, T. K. Sini, R.
Anandan, P. T. Mathew // Eur. J. Pharmacol. – 2007. – Vol. 572, № 1. – P.69–73.
12. Колпакова, Т. А. Влияние энтеросорбента СУМС-1 на фармакокинетику
изониазида и перекисное окисление липидов у больных туберкулезом легких
лекарственным поражением печени [Текст] / Т. А. Колпакова, М. А. Колпаков,
Ю. В. Башкирова, Л. Н. Рачковская, С. Ю. Бурылин, М. С. Любарский //
Проблемы туберкулеза. – 2001. – № 3. – С.34– 36.
13. Манохіна, О. Ю. Вплив фітосорбенту на імунологічні показники у хворих на
вперше діагностований туберкульоз легень із незагоєними кавернами [Текст] / О. Ю. Манохіна // Український пульмонологічний журнал. – 2006. – № 4. – С.59– 60.



Поглотительная активность средств детоксикации относительно некоторых основных противотуберкулезных препаратов
К.И.Бардахивская, Н.М.Гурина, А.С.Шаламай, В.Г.Николаев
Резюме
Изучена поглотительная активность углеродного и кремнийорганического (энтеросгель) энтеросорбентов и микрокристаллической целлюлозы относительно изониазида, пиразинамида и рифампицина в средах, соответствующих кислотности желудочного и кишечного соков. Показано, что углеродный энтеросорбент обладает существенно большей (в 13-150 раз) сорбционной активностью по сравнению с энтеросгелем и микрокристаллической целлюлозой относительно исследованных противотуберкулезных препаратов. Из этого следует, что энтеросгель и микрокристаллическая целлюлоза могут назначаться практически одновременно с исследованными препаратами, а углеродный энтеросорбент – лишь в промежутках между приемами этих препаратов либо по схеме, когда препараты назначают перед или во время приема пищи, а энтеросорбент – через 1,5 - 2 часа после этого. В то же время углеродные энтеросорбенты могут применяться как надежное средство для детоксикации при передозировках противотуберкулезными препаратами.




Adsorptive capacity of remedies for detoxication towards the main antituberculosis drugs
K.I.Bardakhivska, N.M.Gurina, A.S.Shalamay, V.G.Nikolaev
Summary

Adsorptive capacity of carbonic, organic silicon (enterosgel) enteroadsorbents and microcrystalline cellulose towards isoniazide, pyrazinamide and rifampicine in the mediums which represent acidity of digestive and intestinal juices were studied. It was demonstrated that adsorptive activity of carbonic enteroadsorbent is considerable higher (in 13-150 times) than enterosgel and microcrystalline cellulose towards the studied antituberculosis drugs. So enterosgel and microcrystalline cellulose may be prescribed simultaneous with studied antituberculosis drugs but carbonic enteroadsorbent can be used only between receiving these drugs or by following medical regimen: antituberculosis drugs are prescribed before or with meal and carbonic enteroadsorbent in 1.5 – 2 hours. At the same time carbonic enteroadsorbents may be applied as an effective remedy for detoxification in cases of antituberculosis drugs poisoning and overdose.

Автори:

1. Бардахівська Квітослава Ігорівна, к.б.н., ст.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;
03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 259-71-22.
2. Гуріна Наталія Михайлівна, к.б.н., ст.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;
03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 257-11-77.
3. Шаламай Анатолій Севастянович, к.х.н., заступник Генерального директора з науки НВЦ „Борщагівський ХФЗ”;
03680, Київ, вул. Миру, 17, НВЦ „Борщагівський ХФЗ”, тел. 205-41-13.
4. Ніколаєв Володимир Григорович, д.м.н., професор, завідуючий відділом фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;
03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 257-90-55.

Автор, якому слід направляти кореспонденцію:

Бардахівська Квітослава Ігорівна, к.б.н., ст.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;
03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР;

тел. 259-71-22; E-mail: Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script

 
« Пред.   След. »

Наставление

 

КРАТКОЕ НАСТАВЛЕНИЕ
ПО СОВРЕМЕННОЙ ТАКТИКЕ ПРИМЕНЕНИЯ
ГЕМОСОРБЦИОННОГО МЕТОДА В КЛИНИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

 

1. Заболевания печени и желчевыводящих путей

2. Острая и хроническая почечная недостаточность

3. Острые отравления

4. Острый и хронический панкреатит

5. Перитонит

6. Сепсис и раневая инфекция

7. Ожоговый токсикоз

8. Краш-синдром и постгипоксические состояния

9. Острая лучевая болезнь

10. Онкологические заболевания

11. Сердечно-сосудистые заболевания

12. Бронхиальная астма и некоторые другие аутоиммунные заболевания

13. Кожные заболевания

14. Неврология и психиатрия

15. Алкоголизм и наркомания

16. Прочие показания

17. Осложнения гемосорбции

18. Противопоказания к использованию гемосорбционного метода

19. Некоторые общие соображения относительно выбора гемосорбентов и режимов перфузии

Коротко

Эфферентные методы терапии – это операции направленного изменения клеточного, белкового, электролитного, газового состава крови путем ее обработки вне организма человека. В соответствии с особенностями иммитации физиологических процессов, технологическими параметрами, селективностью выведения субстанций, возможностями достижения специфических эффектов различают следующие основные методы эфферентной терапии:
1. Гемодиализ - метод освобождения организма от низкомолекулярных токсинов посредством диффузии их через полупроницаемую мембрану по градиенту концентрации в диализирующий раствор. Основные показания: хроническая и острая почечная недостаточность, отравления диализабельными ядами (алкоголи, углеводороды, наркотические преператы и др.) в токсикогенной фазе.
2. Ультрафильтрация – метод удаления избыточной жидкости через полупроницаемую мембрану без использования диализирующего раствора. Показания: гипергидратация при острой и хронической почечной недостаточности, проявляющаяся отеком легких.
3. Гемофильтрация – метод обменного удаления из организма больших объемов жидкости (до 25-28 л), веществ низкой и средней молекулярной массы через фильтр с высокопроницаемой мембраной за счет конвекционного переноса, проводится обычно параллельно с диализом. Показания: хроническая почечная недостаточность, осложненная злокачественной гипертонией, перикардитом, полинейропатией; острая почечная недостаточность.
4. Перитониальный диализ – метод удаления токсинов низкой и средней молекулярной массы, воды и электролитов через ...
© 2007 - 2008 “Кыулонг”
+38(044)4607324, +38(097)4264195, +38(063)0386953