Современные методы и средства сорбционной детоксикации

Опросы

Как Вы попали на наш сайт?

Авторизация






Забыли пароль?
Ещё не зарегистрированы? Регистрация

Кто на сайте?

Сейчас на сайте находятся:
1 гость
 
 
smartclinic
 

 

Главная

СОРБЦІЙНІ МЕТОДИ В ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ Печать E-mail
Оглавление
СОРБЦІЙНІ МЕТОДИ В ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ
Страница 2
Страница 3

Таблиця 1.
Вплив сорбційних методів лікування на вираженість неврологічних симптомів у хворих на РС (в балах за шкалою Sipe J.C. et al.; M?m)

Лікування гемосорбцією (ГС)
Тривалість захворювання при прийомі до клініки після 1-ї ГС після 2-ї ГС виписка з клініки

До 2х років

n

64,8±3,5

13

78,0±4,4*

13

83,2±4,6*

12

86,9±3,3*

13

Більше 2х років

n

47,4±4,8

10

57,7±5,5

10

74,5±4,7*

10

72,3±4,5*

10
Лікування ентеросорбцією (ЕС)
Тривалість захворювання при прийомі до клініки після курсу ЕС

До 2х років

n

52,0±3,4

14

79,0±3,0*

14

Більше 2х років

n

49,2±4,0

12

62,3±3,5*

12


Примітка: тут і в таблицях 2,3: * – вірогідність результатів, отриманих при обстеженні хворих на РС після лікування порівняно з результатами до лікування р<0,05.

Спостереження за хворими на протязі року після проведеного лікування показало, що ефект відновлення неврологічних функцій наростає протягом 1-2 місяців, після чого у більшості хворих (75%) відмічається стабілізація процесу, у іншої частини - деяке погіршення стану, проте не до рівня, який був перед лікуванням ГС або ЕС. Загострення захворювання в легкій формі в цей період виникло у 4 з 49 хворих, які були під наглядом.
У хворих контрольних груп, у яких регресії неврологічних симптомів захворювання досягали в результаті традиційного лікування стероїдними гормонами через декілька неділь від початку прийома препаратів, загострення, що не піддавались повторному курсу лікування тими ж дозами гормонів, відмічено в 50% випадків.
Динаміка неврологічних проявів у хворих на РС в процесі лікування супроводжувалась однонаправленими змінами імунологічних та біохімічних показників в обох дослідних групах. Тому надалі отримані лабораторні дані представлені як загальний результат сорбційної терапії у хворих на РС (табл.2, 3).
Дослідження стану імунної системи у хворих на РС не виявило значних змін за кількістю Т-клітин крові (CD3+) та концентрації імуноглобулінів в сироватці крові (табл.2). Проте під час загострення хвороби спостерігалось збільшення як абсолютної, так і відносної кількості В-клітин (CD19+). Не зважаючи на те, що в середньому кількість Т-хелперів (CD4+) та Т-супресорів (CD8+) у хворих на РС не зазнавала істотних змін, хелперно-супресорне співвідношення, розраховане за індивідуальними показниками, було знижене в порівнянні з встановленою нормою (табл.2). Ці результати вказують на існуючі порушення в популяції не лише Т-супресорів при РС, а й Т-хелперів. Однократна ГС або курс ЕС сприяли вірогідному збільшенню хелперно-супресорного співвідношення на 76%. Коригувальний вплив мали сорбційні методи терапії і на стан гуморальної ланки імунної системи. Як ГС, так і ЕС призводили до нормалізації кількості В-клітин в крові (р<0,05), але не викликали змін концентрації імуноглобулінів. Направленість змін вказаних імунологічних показників в контрольній групі хворих, які отримували традиційну терапію, була також позитивною, проте значно менш вираженою (табл.2).
Загострення РС супроводжувалось характерними змінами біохімічних показників, які є маркерами стану ендогенної інтоксикації в організмі людини. Так, в порівнянні з показниками донорів в плазмі крові хворих на РС відмічено підвищення на 89% (р<0,05) концентрації компонентів з молекулярною масою менше 10 кДа, зниження на 13% її зв’язуючої здатності по відношенню до маркерного барвника конго червоного і, перш за все, за рахунок зв’язуючої здатності альбумінової фракції - на 53% (р<0,05) (табл.3). Отримані дані свідчать про надлишкову завантаженість основного транспортного білка плазми крові
Таблиця 2.
Імунологічні показники хворих на РС до та після лікування (M?m)
Показники Норма До лікування Після лікування сорбційними методами Після лікування ртикостероїдами

CD3+,% x109

53,6±1,7 1,05±0,05 51,3±4,7 0,93±0,27 53,9±3,8
0,98±0,15

49,8±4,2
0,90±0,23

CD4+,% 34,0±1,42 22,4±1,6 24,6±1,7 20,9±2,1
CD8+,% 28,0±0,98 27,2±3,6 27,6±2,5 25,3±1,6
CD4+/CD8+ 1,5-3,0 0,82±0,14 1,44±0,17* 1,22±0,20
CD19+,% x109 25,0±1,2 0,53±0,04

30,8±4,6
0,60±0,10

17,5±2,0*
0,31±0,07*

27,7±2,6
0,45±0,12

IgG, г/л 11,50±0,50 11,0±0,75 12,52±0,77 14,50±1,1
IgM, г/л 1,15±0,06 0,70±0,09 0,80±0,11 1,28±0,10*
IgA, г/л 1,90±0,08 2,41±0,25 2,28±0,26 2,50±0,36
 
продуктами метаболізму як гідрофільної, так і гідрофобної природи. Підтвердженням цьому є також дані отримані за допомогою методу диференціальної скануючої калориметрії, який дозволяє фіксувати найменші конформаційні зміни білка, спричинені взаємодією з різними лігандами ?14?. Альбумін, виділений з плазми крові хворих на РС, мав два піки денатурації на ендотермі плавлення при 69,8?С (слабо виражений) та 79,6?С (більше виражений), в той час як для донорського альбуміну характерним є більший за площею пік при 70,0?С і менший - при 80,1?С. Це вказує на певну термостабілізацію альбумінової фракції з плазми хворих за рахунок утворення комплексів альбумін-ліганд і підтверджує вище приведені дані про більшу завантаженість білка, а, внаслідок цього, обмежену можливість виконання ним транспортних функцій. Це, в свою чергу, сприяє наростанню проявів ендогенної інтоксикації. Загострення РС супроводжувалось також підвищенням на 50% (р<0,01) вмісту загальних ліпідів, на 77,7% (р<0,01) - фосфоліпідів та 29,3% (р<0,05) - загального холестерину в сироватці крові хворих (табл.3), що напевно пов’язано з посиленням процесу демієлінізації.
Таблиця 3.
Показники Донори До лікування Після лікування сорбційними методами Після лікування кортикостероїдами
Компоненти плазми крові з мол.масою <10 кДа (умов.од.x106) 2,49±0,22 4,71±0,50 3,03±0,54* 4,51±0,31
Зв’язуюча здатність плазми крові (мкг конго червоного/мг білка) 0,099±0,005 0,086±0,005 0,116±0,008* 0,089±0,006
Зв’язуюча здатність альбуміну (мкг конго червоного/мг білка) 0,170±0,026 0,080±0,005 0,153±0,006* 0,091±0,005
Температура піків денатурації альбумінової фракції (град.С) 70,0±0,3; 80,1±0,5 69,8±0,3; 79,6±0,8

70,1±0,3; 80,1±0,4

69,7±0,4; 79,6±0,5
Загальні ліпіди (г/л) 5,87±0,16 8,78±0,25 6,32±0,28* 7,94±0,28
Загальний холестерин (ммоль/л) 6,46±0,44 8,35±0,36 6,36±0,23* 7,34±0,30
Фосфоліпіди (ммоль/л) 2,50±0,14 4,44±0,25 3,47±0,18* 4,51±0,22

Після застосування сорбційної терапії спостерігали зниження вмісту компонентів середньої молекулярної маси в плазмі крові хворих на РС на 35,7% (р<0,05), підвищення здатності альбуміну до комплексоутворення з маркерним барвником конго червоним на 90% (р<0,05). Ендотерма плавлення альбуміну, виділеного з плазми крові після проведення сорбційної терапії, по своєму характеру наближалась до ендотерми альбуміну донорів і характеризувалась наявністю чітко вираженого максимума при температурі 70,1?С та слабо вираженого при 80,1?С. Незалежно від методу детоксикації (гемо- чи ентеросорбція) відмічено зниження вмісту загальних ліпідів сироватки крові в середньому на 28% (р<0,05), фосфоліпідів - на 22% (р<0,05) та загального холестерину - на 24% (р<0,05).
Поряд з цим в контрольній групі хворих, які отримували кортикостероїдні препарати, досліджені біохімічні параметри не зазнавали значних позитивних змін (табл.3). Тобто реалізація імуносупресивного механізму лікувальної дії гормонів відбувалась на фоні вираженої ендогенної інтоксикації, що має місце у хворих на РС.
Результати проведених досліджень свідчать, що при лікуванні РС сорбційними методами з використанням вуглецевих адсорбентів покращення неврологічного статусу хворих досягається за рахунок імунокоригувального та детоксикаційного ефектів. Вилучення з організму ряду метаболітів дає змогу зменшити навантаження на імунну систему. Поряд з можливістю прямого зв’язування сорбентом ендогенних токсичних продуктів, одним з механізмів зменшення метаболічної супресії при РС можна вважати підвищення комплексоутворюючої здатності основного транспортного білка крові альбуміна.

Висновки
1. Сорбційна терапія, яку застосовували в період загострення РС, призводила до значного покращення неврологічного статусу хворих - дозволяла купіювати патологічні симптоми, що з’явились вперше, та сприяла збільшенню тривалості ремісій.
2. Гемо- та ентеросорбція при РС мали імунокоригувальний ефект - сприяли нормалізації співвідношення Т-хелпери (CD4+)/Т-супресори (CD8+) та вмісту В-лімфоцитів в периферичній крові хворих.
3. Застосування гемо- та ентеросорбції при лікуванні хворих на РС призводило до зниження рівня компонентів середньої молекулярної маси, загальних ліпідів, холестерину та фосфоліпідів в плазмі та сироватці крові.
4. Внаслідок сорбційної терапії при РС підвищувалась зв’язуюча здатність альбуміна і як результат поновлювалась його транспортна функція.

Література
1. Hallpike J.F., Adams C.W.M., Tourtellotte W.W. Multiple sclerosis // London, 1983. - P.359-370.
2. Хондкариан О.А., Завалишин И.А., Невская О.М. Рассеянный склероз // М.:Медицина, 1987.- 256 с.
3. Соколова Л.И. Применение иммуностимулирующих и кортикостероидных препаратов в лечении больных рассеянным склерозом // Фармакологічний вісник.- 1998.- №2.- С.59-62.
4. Неретин В.Я., Котов С.В., Сапфирова В.А., Лиждвой В.Ю. Сравнительная характеристика иммуносупрессивных методов лечения в остром периоде рассеянного склероза // Труды VI Российского национального к онгресса «Человек и лекарство». - Москва. -1999.- С.152-153.
5. Гурина Н.М., Метальникова Н.П., Узунова Л.С. Механизмы эндогенной интоксикации при демиелинизирующих заболеваниях // Труды Междунар. Симпозиума «Эндогенные интоксикации». - Санкт-Петербург. - 1994. - С.27.
6. Николаев В.Г. Метод гемокарбоперфузии в эксперименте и клинике // Киев: Наук. думка, 1984.- 360 с.
7. Metalnikova N.P., Skoromets A.A., Gurina N.M., Barbas I.M., Lin’kova G.V., Gorokhov E.A. Effect of hemoperfusion on the course of demyelinization processes: experimental and clinical picture // Biomat., Art.Cells, Art.Org.- 1987.-15, N1.- P.287-295.
8. Sipe J.C., Knobler R.L., Braheny S.L. et al. A neurologic rating scale for use in multiple sclerosis // Neurology.- 1984.- 34, N10.- P.1368-1372.
9. Клаус Дж. Лимфоциты. Методы // М.: Мир, 1990. - 395 с.
10. Левковиц И., Пернис Б. Методы исследования в иммунологии // М.: Мир, 1981. - 486 с.
11. Lowry O.H., Rosebrough N.J., Farr A.L., Randall R.J. Protein measurement with the folin phenol reagent // J. Biol.Chem. - 1951. - 193, N 35. - P.265-275.
12. Hill P.G., Wells T.N.C. Bromocresol purple and the measurement of albumin. Folsely high plasma albumin concentrations eliminated by increased reagent ionic strength // Ann.Clin.Biochem.- 1983. -20, N 1.- P.264-270.
13. Чегер С.И. Транспортная функция сывороточного альбумина. - Бухарест: Изд-во Акад. СРР, 1975. - 183 с.
14. Маркович М.Н. Термоаналитическое изучение взаимодействия ампициллина и диклоксациллина с белком-носителем // Антибиотики и мед. биотехнология.- 1986.- № 7.- С.550-552.


 
« Пред.   След. »

Наставление

 

КРАТКОЕ НАСТАВЛЕНИЕ
ПО СОВРЕМЕННОЙ ТАКТИКЕ ПРИМЕНЕНИЯ
ГЕМОСОРБЦИОННОГО МЕТОДА В КЛИНИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

 

1. Заболевания печени и желчевыводящих путей

2. Острая и хроническая почечная недостаточность

3. Острые отравления

4. Острый и хронический панкреатит

5. Перитонит

6. Сепсис и раневая инфекция

7. Ожоговый токсикоз

8. Краш-синдром и постгипоксические состояния

9. Острая лучевая болезнь

10. Онкологические заболевания

11. Сердечно-сосудистые заболевания

12. Бронхиальная астма и некоторые другие аутоиммунные заболевания

13. Кожные заболевания

14. Неврология и психиатрия

15. Алкоголизм и наркомания

16. Прочие показания

17. Осложнения гемосорбции

18. Противопоказания к использованию гемосорбционного метода

19. Некоторые общие соображения относительно выбора гемосорбентов и режимов перфузии

Коротко

Эфферентные методы терапии – это операции направленного изменения клеточного, белкового, электролитного, газового состава крови путем ее обработки вне организма человека. В соответствии с особенностями иммитации физиологических процессов, технологическими параметрами, селективностью выведения субстанций, возможностями достижения специфических эффектов различают следующие основные методы эфферентной терапии:
1. Гемодиализ - метод освобождения организма от низкомолекулярных токсинов посредством диффузии их через полупроницаемую мембрану по градиенту концентрации в диализирующий раствор. Основные показания: хроническая и острая почечная недостаточность, отравления диализабельными ядами (алкоголи, углеводороды, наркотические преператы и др.) в токсикогенной фазе.
2. Ультрафильтрация – метод удаления избыточной жидкости через полупроницаемую мембрану без использования диализирующего раствора. Показания: гипергидратация при острой и хронической почечной недостаточности, проявляющаяся отеком легких.
3. Гемофильтрация – метод обменного удаления из организма больших объемов жидкости (до 25-28 л), веществ низкой и средней молекулярной массы через фильтр с высокопроницаемой мембраной за счет конвекционного переноса, проводится обычно параллельно с диализом. Показания: хроническая почечная недостаточность, осложненная злокачественной гипертонией, перикардитом, полинейропатией; острая почечная недостаточность.
4. Перитониальный диализ – метод удаления токсинов низкой и средней молекулярной массы, воды и электролитов через ...
© 2007 - 2008 “Кыулонг”
+38(044)4607324, +38(097)4264195, +38(063)0386953