Современные методы и средства сорбционной детоксикации

Опросы

Как Вы попали на наш сайт?

Авторизация






Забыли пароль?
Ещё не зарегистрированы? Регистрация

Кто на сайте?

Сейчас на сайте находятся:
8 гостей
 
 

 

Главная

СОРБЦІЙНІ МЕТОДИ В ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ Печать E-mail
Оглавление
СОРБЦІЙНІ МЕТОДИ В ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ
Страница 2
Страница 3
Гуріна Н.М.1, Ніколаєв В.Г.1, Драннік Г.М.2
1Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України
2Національний медичний університет ім. О.О.Богомольца

Вступ
Розсіяний склероз (РС) - повільно прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи, при якому лімфоцити (переважно Т-клітини) та макрофаги в зв’язку з характерним порушенням проникності гемато-енцефалічного бар’єру інфільтрують мозок та сприяють деструкції мієлінової оболонки, а, можливо, і спричиняють її. Захворювання характеризується розвитком чисельних склеротичних осередків переважно в білій речовині головного та спинного мозку та значними функціональними порушеннями. Деструкція мієлінової оболонки нервових волокон протікає на фоні послаблення синтетичних і активації аутолітичних процесів обміну білків, ліпідів та інших сполук [1, 2], що приводить до накопичення в різних органах і тканинах надлишкової кількості продуктів деградації мієліна. Етіологія РС залишається невідомою, проте відповідно до основної гіпотези ведучою ланкою його патогенезу є аутоімунний процес, який безпосередньо пов’язаний з ранньою вірусною інфекцією [2]. Тому головними засобами лікування РС на сьогодні залишаються імунотропні препарати - як імуносупресорні, так і імуностимулюючі [3,4]. Водночас застосування фармакологічних препаратів не може повною мірою вирішити проблему зняття ознак ендогенної інтоксикації, яка супроводжує протікання РС [5] і, в свою чергу, має безпосереднє відношення до виникнення та подальшого підтримання метаболічного пригнічення ланок імунної системи.
Дані по застосуванню гемосорбції в лікуванні ряду імунозалежних захворювань, а також позитивний результат використання обмінного плазмафереза та інших еферентних процедур в лікуванні демієлінізуючих захворювань дали підстави запропонувати гемосорбцію в якості метода лікування імунозалежних демієлінізуючих захворювань нервової системи [6]. Більше того, перші спроби застосування гемосорбції в лікуванні РС підтвердили доцільність такого терапевтичного підходу [7].
Метою роботи було вивчення ефективності сорбційних методів з застосуванням вуглецевих адсорбентів при лікуванні РС в період загострення демієлінізуючого процесу.

Матеріали та методи
Обстежено 49 хворих на РС віком від 18 до 58 років (35 жінок та 14 чоловіків), які склали дві дослідні групи. У хворих першої групи (23 особи) загострення РС лікували гемосорбцією (ГС), у другої (26 осіб) - ентеросорбцією (ЕС). Тривалість захворювання на момент початку спостереження була від кількох місяців до 19 років. В першій групі 13 хворих мали тривалість РС менше 2-х років, а 10 - більше 2-х років; в другій групі відповідно - 14 та 12 осіб. Всі хворі страждали на цереброспінальну форму РС. Серед них у 33 пацієнтів діагностовано прогредієнтно-ремітуючий перебіг захворювання, у 12 - прогредієнтний та у 4 - початкову форму РС. Форму РС визначали на основі комплексу клінічних критеріїв.
Контрольні групи були аналогічні основним за віком, статтю, тривалістю, формою та перебігом захворювання; їх склали 27 хворих РС, які в стадії загострення захворювання отримували традиційну імуносупресивну терапію кортикостероїдними препаратами.
Неврологічні симптоми у хворих до та після лікування оцінювали за стобальною шкалою Sipe J.C. et al. [8]. В той же період визначали імунологічні та біохімічні показники крові паціентів.
Лімфоцити із периферичної крові хворих виділяли на градієнті щільності фіколл-верографіну. Для визначення вмісту Т- та В-лімфоцитів застосовували метод непрямої імунофлюорисценції з використанням моноклональних антитіл (CD3+, CD4+, CD8+, CD19+) фірми «ДАКО» (Данія). Вміст імуноглобулінів класів A, G, M в сироватці крові хворих визначали методом радіальної імунодифузії за Mancini, використовуючи моноспецифічні анти-А-, анти-G-, анти-М-сироватки фірми «Sevac» (Чехія) та еталонну стандартну сироватку фірми «Boehringer» (Німеччина) ?9,10?.
Компоненти молекулярної маси менше 10 кДа виділяли з плазми крові хворих та донорів (10 чоловік) методом ультрафільтрації на приборі моделі 8МС фірми «Amicon» (США) з використанням мембранних фільтрів РТ-10 («Amicon», США) з діапазоном пропускання пор до 10 кДа. Перед фільтрацією плазму розводили 0,2 М фосфатним буфером у 20 разів. Аналіз ультрафільтратів плазми проводили методом високоефективної рідинної хроматографії з використанням колонки «Protein-pak» 60 фірми «Millipore-Waters» (США).
Вміст білка в плазмі крові визначали за методом Lowry O. et al. [11], а вміст альбуміну - за Hill P. et al. ?12?. Альбумінову фракцію з плазми виділяли шляхом висолювання сульфатом натрія з наступним діалізом проти води. Зв’язуючу здатність плазми та альбуміну по відношенню до гідрофобного маркера конго червоного виявляли за Чегером С.І. ?13?. Температуру денатурації альбуміна визначали методом диференціальної скануючої калориметрії на мікрокалориметрі ДСМ-4 ?14?. Визначення вмісту загальних ліпідів, загального холестерину та фосфоліпідів в сироватці виконували за допомогою стандартних наборів фірми «bioMerieux» (Франція).
ГС хворим проводили через гранульовані гемосорбенти марок СКН або СУГС по вено-венозній схемі з об’ємною швидкістю перфузії 60-70 мл/хв. Суммарний об’єм крові, яку пропускали через сорбент, становив 4-5 л. Сорбційну процедуру кожному хворому виконували 2-3 рази з інтервалом 7 днів. Для ЕС використовували таблетки з волокнистого сорбційного матеріалу АУВМ-Днепр МН в дозі 2,7 г на добу. Хворі приймали по 3 таблетки масою 0,3 г тричі на день в рівних проміжках між їдою. Курс ЕС тривав 21 день. Крім сорбційної терапії хворі основних груп отримували вітамінні препарати (В1, В6, С).
Вірогідність отриманих результатів оцінювали за t-критерієм Ст’юдента.

Результати та їх обговорення
З наведених в таблиці 1 даних випливає, що терапія з включенням сеансів ГС, або курсу ентеросорбції приводили до вираженого покращення неврологічного статусу хворих на РС. При цьому застосування сорбційних методів детоксикації для лікування давало змогу досягти швидкої регресії патологічних неврологічних симптомів, збільшити проміжок часу між рецедивами, зняти неврологічні розлади, які з’явилися у хворого під час останнього загострення хвороби, тобто вперше. Серед неврологічних симптомів, які в першу чергу піддавались регресії, слід відмітити: ністагм, окорухові розлади, девіацію язика, інтенціонний тремор при пальцьо-носовій пробі, атаксію при п’ятко-колінній пробі та при ході, слабкість та скованість в ногах, патологічні стопні симптоми, розлади функції тазових органів.
Максимальний позитивний ефект ГС спостерігався у хворих зі слабкими порушеннями неврологічних функцій на початковій стадії захворювання (до двох років), як правило, в дебюті або при першій екзацербації. Чіткий позитивний ефект, що характеризувався відновленням трофічних та рухових функцій, було відмічено у хворих з прогредієнтно-ремітуючим перебігом захворювання в стадії загострення. У хворих з прогредієнтним перебігом РС, які мали різко виражені порушення, відмічали або часткове відновлення трофічних та рухових функцій, або значне покращення трофічних без чіткого відновлення рухових функцій. У цих пацієнтів прояви стійких неврологічних симптомів, які вказують на ураження не тільки мієлінової оболонки, але й осьових циліндрів нервових провідників, повністю не знімались, а лише зменшувались. За звичай повністю знімались прояви тих неврологічних симптомів, що з’явились під час останнього загострення.
Подібні результати були досягнуті у хворих на РС, які отримували ентеросорбенти. Так, 21 денний курс лікування приводив до покращення неврологічного статусу хворих за шкалою Sipe J.C. et al. на 52 та 27% (р<0,05) відповідно у групі хворих, що мають термін захворювання до двох років та більше двох років (табл.1).


 
« Пред.   След. »

Наставление

 

КРАТКОЕ НАСТАВЛЕНИЕ
ПО СОВРЕМЕННОЙ ТАКТИКЕ ПРИМЕНЕНИЯ
ГЕМОСОРБЦИОННОГО МЕТОДА В КЛИНИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

 

1. Заболевания печени и желчевыводящих путей

2. Острая и хроническая почечная недостаточность

3. Острые отравления

4. Острый и хронический панкреатит

5. Перитонит

6. Сепсис и раневая инфекция

7. Ожоговый токсикоз

8. Краш-синдром и постгипоксические состояния

9. Острая лучевая болезнь

10. Онкологические заболевания

11. Сердечно-сосудистые заболевания

12. Бронхиальная астма и некоторые другие аутоиммунные заболевания

13. Кожные заболевания

14. Неврология и психиатрия

15. Алкоголизм и наркомания

16. Прочие показания

17. Осложнения гемосорбции

18. Противопоказания к использованию гемосорбционного метода

19. Некоторые общие соображения относительно выбора гемосорбентов и режимов перфузии

Коротко

Эфферентные методы терапии – это операции направленного изменения клеточного, белкового, электролитного, газового состава крови путем ее обработки вне организма человека. В соответствии с особенностями иммитации физиологических процессов, технологическими параметрами, селективностью выведения субстанций, возможностями достижения специфических эффектов различают следующие основные методы эфферентной терапии:
1. Гемодиализ - метод освобождения организма от низкомолекулярных токсинов посредством диффузии их через полупроницаемую мембрану по градиенту концентрации в диализирующий раствор. Основные показания: хроническая и острая почечная недостаточность, отравления диализабельными ядами (алкоголи, углеводороды, наркотические преператы и др.) в токсикогенной фазе.
2. Ультрафильтрация – метод удаления избыточной жидкости через полупроницаемую мембрану без использования диализирующего раствора. Показания: гипергидратация при острой и хронической почечной недостаточности, проявляющаяся отеком легких.
3. Гемофильтрация – метод обменного удаления из организма больших объемов жидкости (до 25-28 л), веществ низкой и средней молекулярной массы через фильтр с высокопроницаемой мембраной за счет конвекционного переноса, проводится обычно параллельно с диализом. Показания: хроническая почечная недостаточность, осложненная злокачественной гипертонией, перикардитом, полинейропатией; острая почечная недостаточность.
4. Перитониальный диализ – метод удаления токсинов низкой и средней молекулярной массы, воды и электролитов через ...
© 2007 - 2008 “Кыулонг”
+38(044)4607324, +38(097)4264195, +38(063)0386953