Современные методы и средства сорбционной детоксикации

Опросы

Как Вы попали на наш сайт?

Авторизация






Забыли пароль?
Ещё не зарегистрированы? Регистрация

Кто на сайте?

Сейчас на сайте находятся:
5 гостей
 
 

 

Главная

СПЕКТР ДНК-ТРОПНИХ РЕЧОВИН У ХВОРИХ НА ІМУНОЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ Печать E-mail

Вступ

В патогенезі багатьох імунозалежних захворювань значну роль відіграють антитіла до ДНК [1], які вперше були виявлені в сироватці крові хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) [2]. Зазвичай анти-ДНК антитіла поділяють на дві молекулярні форми: анти-нДНК (антитіла до нативної тобто дволанцюгової ДНК) та анти-дДНК (антитіла до денатурованої тобто одноланцюгової ДНК).

Вони можуть бути як класу IgM-, так і будь-якого з підкласів IgG-антитіл [3]. Анти-нДНК антитіла є високо специфічними для СЧВ і беруть участь в патогенезі вовчакового нефриту, в зв'язку з чим визначення анти-нДНК антитіл в сироватці крові пацієнтів вважають одним із основних критеріїв діагностики СЧВ [4]. Анти-ДНК антитіла мають прогностичне значення саме тому, що існує прямий зв'язок між їх наявністю та ушкодженням тканин, особливо - нирок [2, 5]. Більше того, підвищення рівня анти-ДНК антитіл та розвиток вовчакового нефриту строго корелює з наявністю високо авідних анти-ДНК антитіл. В той же час, у здорових осіб присутня незначна кількість анти-ДНК антитіл, які відносяться переважно до IgM і виявляють низьку авідність до ДНК [6]. У більшості хворих на СЧВ утворюються антитіла до нативної ліворуч обертаючої спіральної Z-форми ДНК, а у деяких - як до Z-форми, так і до праворуч обертаючої В-форми [7]. У розвитку вовчакового нефриту важливу роль відіграють циркулюючі катіонні анти-ДНК антитіла класу IgG, які зв'язуються з гепаран сульфатом, головним глікозаміногліканом клубочкової базальної мембрани, міцніше ніж нейтральні анти-ДНК антитіла. Відкладання анти-нДНК антитіл в тканинах, в свою чергу, стимулює розвиток каскаду запальних реакцій, що й приводить до ураження тканин [8]. Вважають, що деякі анти-ДНК аутоантитіла здатні ініціювати імунні гломерулонефрити; особливе значення мають IgG комплемент-фіксуючі антитіла до нДНК, проте, у розвитку захворювання можуть брати участь також IgM-антитіла до нДНК та дДНК [9].

Підвищений рівень анти-ДНК антитіл у порівнянні зі здоровими донорами характерний і для інших імунозалежних захворювань: ревматоїдного артриту [1], аутоімунного гепатиту [10, 11], розсіяного склерозу [12], шкірних форм псоріазу [13, 14], первинного синдрому Шегрена [15], а також пострадіаційної нейросоматичної поліпатії, яка є результатом віддалених наслідків комбінованих променевих уражень і протікає на фоні вторинного імунодефіциту [16].

Останнім часом стали відомі дані про здатність анти-ДНК антитіл проникати до ядра клітини та індукувати в деяких випадках її апоптоз [17]. Незважаючи на те, що роль анти-ДНК антитіл в ушкодженні тканин не завжди доведена, вони вважаються надійними маркерами захворювань, оскільки часто виявляються заздалегідь до розвитку імунопатологічного процесу [17, 18].

Метою роботи було вивчення рівнів ДНК-тропних речовин в сироватках крові хворих на імунозалежні захворювання і пострадіаційну нейросоматичну поліпатію та визначення характеру лінійності розведення сироваток хворих в порівнянні зі здоровими донорами.

Матеріали та методи дослідження

Обстежено 161 хворого на імунозалежні захворювання та 14 хворих пострадіаційною нейросоматичною поліпатією віком від 25 до 65 років. Серед хворих на імунозалежні захворювання було: 93 особи з СЧВ, 13 - з псоріазом, 30 - з псоріатичною артропатією, 8 - з ревматоїдним артритом, 15 - з хронічним аутоімунним гепатитом. Діагнози хворих визначені на основі комплексу клінічних та лабораторних критеріїв. Контрольна група - аналогічна основним за віком та статтю - становила 22 клінічно здорових донорів.

Рівень антитіл до нДНК, дДНК та ДНК-протеїнового комплексу (ДНП) в сироватці крові хворих та донорів визначали методом твердофазного неконкурентного імуноферментного аналізу. На полістироловому планшеті адсорбували антиген нДНК ("Sigma", США) або дДНК ("Sigma", США) з водного розчину концентрації 1 мкг/мл, а ДНК-протеїновий комплекс, наданий професором L.Cebecauer (Словакія), з буферного розчину концентрації 10 мкг/мл. Досліджувані сироватки розводили 0,2% розчином сироваткового альбуміну людини (HSA, "Sigma", США) або бика (BSA, "Sigma", США) в стандартному фосфатному буфері з 0,05% Tween 20 ("Sigma", США). В лунки планшету вносили по 200 мкл сироваток крові відповідного ступеня розведення (в 100, 200 і 400 разів). Планшети витримували 30 хв. при 37оС. Після промивання їх розчином фосфатного буфера в лунки вносили по 200 мкл розчину кролячих моноклональних антитіл до IgG людини, кон'югованих з пероксидазою хрону ("Sigma", США), в робочому розведенні 1:40 000 і витримували 30 хв. при 37оС. В якості субстрату реакції використовували ортофенілендіамін ("Sigma", США). Стоп-реагентом слугував 0,5 моль/л розчин сірчаної кислоти. Оптичну щільність вимірювали при довжині хвилі 492 нм на спектрофотометрі "SLT-Labinstruments" (Австрія). Результати аналізів подавали у величинах екстинкції. Статистичну обробку результатів проводили з використанням програми "Microsoft Excel": розраховували середнє арифметичне (М), середню квадратичну похибку (m). Вірогідність відмінностей визначали за t-критерієм Ст'юдента.

Результати та їх обговорення

В таблиці наведені дані по вмісту ДНК-тропних речовин в сироватці крові хворих на імунозалежні захворювання та пострадіаційну нейросоматичну поліпатію при ступені розведення сироваток 1:100 та 1:200, оскільки саме рівень виявлених антитіл при розведенні 1:120 і вище прийнято вважати позитивним [18]. З представлених даних видно, що підвищення концентрації анти-ДНК антитіл характерне не лише для СЧВ та хронічного аутоімунного гепатиту, а й для інших імунозалежних захворювань. При цьому у хворих всіх досліджених груп в тій, чи іншій мірі виявляються підвищеними концентрації всіх трьох типів ДНК-тропних речовин. Найбільш значне підвищення рівня антитіл до нДНК в порівнянні з контрольною групою клінічно здорових донорів спостерігали при СЧВ (в 4 рази) та псоріатичній артропатії (в 5 разів). Вміст антитіл до дДНК у хворих на СЧВ в 4,6 разів перевищував показники контролю, а у хворих хроніч-

Таблиця.

Вміст ДНК-тропних речовин в сироватці крові хворих на імунозалежні захворювання та пострадіаційну нейросоматичну поліпатію (одиниці екстинкції; M±m)

 

Сироватка здорових
донорів та хворих на:
Тип антитіл
анти-нДНК анти-дДНК Анти-ДНП
  1:100 1:200 1:100 1:200 1:100 1:200

СЧВ, n=93

0,178± 0,010*

0,122± 0,008*

0,220± 0,017*

0,170± 0,014*

0,331± 0,038*

0,241± 0,031*

псоріаз (шкірні форми), n=13

0,073± 0,015***

0,055± 0,014**

0,080± 0,012***

0,059± 0,018***

0,071± 0,008**

0,047± 0,006*

псоріатична артропатія, n=30

0,218± 0,011*

0,145± 0,014*

0,117± 0,017*

0,087± 0,012*

0,140± 0,019*

0.089± 0,011*

ревматоїдний артрит, n=8

0,135± 0,016*

0,089± 0,011*

0,144± 0,017*

0,096± 0,011*

0,095± 0,008*

0,060± 0,009*

хронічний аутоімунний гепатит, n=15

0,120± 0.022*

0,098± 0,018*

0,178± 0,028*

0113± 0,020*

0,240± 0,018*

0,160± 0,012*

пострадіаційна нейросоматична
поліпатія, n=15

0,101± 0,018*

0,084± 0,012*

0,098± 0,017**

0,080± 0,014*

0,127± 0,017*

0,085± 0.009*

контроль (здорові донори) n=22

0,043± 0,002

0,020± 0,001

0,048± 0,010

0,024± 0,004

0,043± 0,006

0,021± 0,002

 

Примітка: 1:100 та 1:200 - ступінь розведення сироваток крові; вірогідність даних по відношенню до контролю:

*- (р<0,001), **- (р<0,01),***- (р<0,05).

ним аутоімунним гепатитом - в 3,7 разів. В цих групах найбільш підвищеним був і вміст анти-ДНП антитіл: при СЧВ - в 7,7 разів, а при аутоімунному гепатиті - в 5,6 разів. У хворих на ревматоїдний артрит та пострадіаційну нейросоматичну поліпатію рівні всіх трьох типів ДНК-тропних речовин вірогідно перевищували рівні контролю в 2-3 рази. Дещо нижчими були концентрації анти-ДНК та анти-ДНП антитіл у хворих на шкірні форми псоріазу.

При послідовному розведенні досліджуваних сироваток крові хворих (в 200 і 400 разів) в усіх випадках спостерігався нелінійний характер відповіді концентрацій ДНК-тропних речовин, які визначали імуноферментним аналізом. Рівень цих концентрацій знижувався в меншому ступені, ніж цього можна було чекати, виходячи з пропорційної моделі дилюції. В той же час, в контрольній групі здорових донорів спостерігалась чітка лінійна залежність концентрації ДНК-тропних речовин від ступеню розведення сироваток (таблиця). Отримані дані вказують на те, що певна частина анти-ДНК антитіл в сироватці хворих на імунозалежні захворювання, можливо, перебуває не у вільній розчинній формі, а у складі відповідних імунних комплексів, які здатні досить легко дисоціювати. Цей факт може мати практичне значення, а саме, для використання такого підходу як регіонарна гемодилюція [19] у комплексі екстракорпоральних терапевтичних заходів для більш ефективного вилучення патогенних анти-ДНК антитіл із циркуляції при тому чи іншому імунозалежному захворюванні.

Висновки

1. Показано, що у хворих на СЧВ, псоріаз, псоріатичну артропатію, ревматоїдний артрит, хронічний аутоімунний гепатит та пострадіаційну нейросоматичну поліпатію підвищені концентрації анти-нДНК, анти-дДНК та анти-ДНП антитіл в сироватці крові в 2-8 разів при її розведенні 1:100.
2. При подальшому розведенні сироваток хворих (в 200 та 400 разів) рівень визначених концентрацій ДНК-тропних речовин має нелінійний характер, що свідчить про перебування певної частини анти-ДНК та анти-ДНП антитіл у складі відповідних імунних комплексів, які легко дисоціюють при дилюції.

Література

1. Emlen W., Pisetsky D.S., Taylor R.P. Antibodies to DNA // Arthritis and Rheumatism. - 1986. - Vol.29, N12. - P.1417-1426.

2. Tan E.M., Schur P.H., Carr R.I., Kunkel H.G. Deoxyribonucleic acid (DNA) and antibodies to DNA in the serum of patients with systemic lupus erythematosus // J. Clin. Invest.-1966. - Vol.45. - P.1732-1740.

3. Hahn B.H. Antibodies to DNA // N. Engl. J. Med. - 1998. - Vol.338, N19. - P.1359-1368.

4. Hernando M., Gonzalez C., Sanchez A. et al. Clinical evaluation of new automated anti-dsDNA fluorescent immunoassay // Clin. Chem. Lab. Med. - 2002. - Vol.40, N10. - P.1056-1060.

5. Koffler D. Immunopathogenesis of systemic lupus erythematosus // Annu. Rev. Med. -1974. - Vol.25. - P.149-164.

6. Ayed K. Anti-DNA antibodies: structure and pathogenic role // Arch. Inst. Pasteur Tunis. - 2000. - Vol.77, N1-4. - P.3-9.

7. Herrmann M., Winkler T.H., Fehr H., Kalden J.R. Preferential recognition of specific DNA motifs by anti-double-stranded DNA antibodies // Eur. J. Immunol. - 1995. - Vol.25. - P.1897-1904.

8. Schiffer L.E., Hussain N., Wang X. et al. Lowering anti-dsDNA antibodies - what's new? // Lupus. - 2002. - Vol.11, N12. - P.885-894.

9. Mostoslavsky G., Fischel R., Yachimovich N. et al. Lupus anti-DNA autoantibodies cross-react with a glomerular structural protein: a case for tissue injury by molecular mimicry // Eur. J. Immunol. - 2001. - Vol.31, N4. - P.1221-1227.

10. Tsuchiya K., Kiyosawa K., Imai H. et al. Detection of anti-double and anti-single stranded DNA antibodies in chronic liver disease: significance of anti-double stranded DNA antibody in autoimmune hepatitis // J.Gastroenterol. - 1994. - Vol.29, N2. - P.152-158.

11. Czaja A.J., Morshed S.A., Parveen S., Nishioka M. Antibodies to single-stranded and double-stranded DNA in antinuclear antibodypositive type 1-autoimmune hepatitis // Hepatology. - 1997. - Vol.26, N3. - P.567-572.

12. Ершова Н.А., Гармашова Н.В., Бунева В.Н. и др. Уровни антител к ДНК в крови больных рассеянным склерозом в зависимости от клинических характеристик заболевания //Журнал неврологии и психиатрии им.С.С.Корсакова. Приложение: Рассеянный склероз.- 2003. - Том 2, №1. - С.25-33.

13. Snezhkova E.A., Kolyadenko V.G., Nikolaev V.G. et al. DNA-coated carbon adsorbents experimental assessment and results of severe psoriasis treatment // Biomat., Art. Cells & Immob. Biotech. - 1992. - Vol.20, N5. - P.1201-1221.

14. Король В.Н., Коляденко В.Г., Снежкова Е.А. и др. Перспективы использования ДНК-содержащих адсорбентов для экстракорпо-ральной перфузии больных псориазом // VIII Всероссийский съезд дерматовенерологов: Тезисы научных работ. - Москва, 2001. - С.265.

15. Muller K., Oxholm P., Mier-Madsen M., Wiik A. Circulating IgA- and IgM-rheumatoid factors in patients with primary Sjogren syndrome. Correlation to extraglandular manifestation // Scand. J. Rheumatol. - 1989. - Vol.18, N1. - P.29-31.

16. Zakharash M.P., Pinchuk L.B., Ivanova N.V. et al. Adsorptive treatment of radiation and postradiation syndromes: update and prospects // Intern. Seminar "Sorption methods and technologies in settlement of ecological and endoecological problems of the Chernobyl accident": Program & Abstracts. - Kiev-Ukraine, 2000. - P.75.

17. Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология.- М.: Мир, 2000. -592 с.

18. Arbuckle M.R., James J.A., Kohlhase K.F. et al. Development of anti-dsDNA autoantibodies prior to clinical diagnosis of systemic lupus erythematosus // Scan. J. Immunol. - 2001. - Vol.54, N1-2. - P.211-219.

19. Николаев В.Г., Сарнацкая В.В., Бардахивская К.И. и др. Новые подходы к сорбционной терапии заболеваний печени // Эфферентная терапія.- 2003.- Том 9, №1. - С.26-39.

РЕЗЮМЕ

СПЕКТР ДНК-ТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ У БОЛЬНЫХ ИММУНОЗАВИСИМЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ

Бардахивская К.И., Гурина Н.М., Николаев В.Г.

Представлены данные по содержанию антител к нДНК, дДНК и ДНП в сыворотке крови больных СКВ, псориазом, псориатической артропатией, ревматоидным артритом, хроническим аутоиммунным гепатитом, а также пострадиационной нейросоматической полипатией. Показано, что во всех группах повышена концентрация трех типов ДНК-тропных веществ. При дальнейшем последовательном разведении сывороток крови больных уровень определяемых концентраций ДНК-тропных веществ носит нелинейный характер, что указывает на присутствие определенной части анти-ДНК антител в составе легко диссоциирующих иммунных комплексов.

SUMMARY

SPECTRUM OF DNA-BOUND SUBSTANCES IN PATIENTS WITH IMMUNODEPENDENT DISEASES

Bardakhivska K., Gurina N., Nikolaev V.

The results of anti-dsDNA-, anti-ssDNA- and anti-DNP antibodies levels ELISA determination in the serum of patients with SLE, psoriasis, psoriatic arthropathy, rheumatoid arthritis, chronic autoimmune hepatitis and postradiation neurosomatic polypathia are presented. Increased concentration measured DNA-bound substances is found for all groups of patients in comparison with health donor's control. In the contrast with control data, non-linear response of DNA-bound substances concentration to patient's serum sequential dilutions is fixed and explained as the result of dissociation of anti-DNA antibodies-containing CIC.

Автори:

1. Бардахівська Квітослава Ігорівна, мол.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 259-71-22.

2. Гуріна Наталія Михайлівна, к.б.н., ст.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 257-11-77.

3. Ніколаєв Володимир Григорович, д.м.н., проф., зав.відділом фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР, тел. 257-90-55.

Автор, якому слід направляти кореспонденцію:

Гуріна Наталія Михайлівна, к.б.н., ст.н.сп. відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України;03022, Київ, вул. Васильківська, 45, ІЕПОР;тел./ факс 257-11-77; E-mail: Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script

 

 

 
« Пред.   След. »

Наставление

 

КРАТКОЕ НАСТАВЛЕНИЕ
ПО СОВРЕМЕННОЙ ТАКТИКЕ ПРИМЕНЕНИЯ
ГЕМОСОРБЦИОННОГО МЕТОДА В КЛИНИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

 

1. Заболевания печени и желчевыводящих путей

2. Острая и хроническая почечная недостаточность

3. Острые отравления

4. Острый и хронический панкреатит

5. Перитонит

6. Сепсис и раневая инфекция

7. Ожоговый токсикоз

8. Краш-синдром и постгипоксические состояния

9. Острая лучевая болезнь

10. Онкологические заболевания

11. Сердечно-сосудистые заболевания

12. Бронхиальная астма и некоторые другие аутоиммунные заболевания

13. Кожные заболевания

14. Неврология и психиатрия

15. Алкоголизм и наркомания

16. Прочие показания

17. Осложнения гемосорбции

18. Противопоказания к использованию гемосорбционного метода

19. Некоторые общие соображения относительно выбора гемосорбентов и режимов перфузии

Коротко

Эфферентные методы терапии – это операции направленного изменения клеточного, белкового, электролитного, газового состава крови путем ее обработки вне организма человека. В соответствии с особенностями иммитации физиологических процессов, технологическими параметрами, селективностью выведения субстанций, возможностями достижения специфических эффектов различают следующие основные методы эфферентной терапии:
1. Гемодиализ - метод освобождения организма от низкомолекулярных токсинов посредством диффузии их через полупроницаемую мембрану по градиенту концентрации в диализирующий раствор. Основные показания: хроническая и острая почечная недостаточность, отравления диализабельными ядами (алкоголи, углеводороды, наркотические преператы и др.) в токсикогенной фазе.
2. Ультрафильтрация – метод удаления избыточной жидкости через полупроницаемую мембрану без использования диализирующего раствора. Показания: гипергидратация при острой и хронической почечной недостаточности, проявляющаяся отеком легких.
3. Гемофильтрация – метод обменного удаления из организма больших объемов жидкости (до 25-28 л), веществ низкой и средней молекулярной массы через фильтр с высокопроницаемой мембраной за счет конвекционного переноса, проводится обычно параллельно с диализом. Показания: хроническая почечная недостаточность, осложненная злокачественной гипертонией, перикардитом, полинейропатией; острая почечная недостаточность.
4. Перитониальный диализ – метод удаления токсинов низкой и средней молекулярной массы, воды и электролитов через ...
© 2007 - 2008 “Кыулонг”
+38(044)4607324, +38(097)4264195, +38(063)0386953